Останнім часом душові кабіни все частіше можна побачити у ванних кімнатах міських квартир, що зумовлено їхньою невеликою площею. Установка такого сантехнічного обладнання дозволяє заощадити житлову площу та з комфортом облаштувати санвузол. Сучасний ринок пропонує безліч різноманітних моделей, що відрізняються в залежності від своєї функціональності, розмірів та конструктивного виконання. У цій статті ми спробуємо розібратися в тонкощах вибору подібної сантехніки та розповімо про основні правила її монтажу під час ремонту в котеджі чи іншому житлі.
Відкрита чи закрита модель?
Насамперед необхідно визначитися з типом конструкції. За цим параметром виділяють два різновиди душових кабін:
- Відкриті – має на увазі наявність певного обмеженого простору, облаштованого дверцятами, піддоном і, можливо, бічними стінками. Вода подається не за допомогою змішувача, як у звичайній ванній, а за допомогою спеціальної лійки. У конструкції деяких моделей також передбачені форсунки гідромасажної системи. Найбільш бюджетним варіантом є душовий кут. У цьому випадку бічними стеками служать стіни ванної кімнати, а як огородження використовуються двері або розсувні двері. Якщо замість покупки готового піддону викласти підлогу антиковзною керамічною плиткою, вартість виробу буде ще нижчою.
- Закриті — такі кабіни є повноцінним душовим боксом із повністю ізольованим простором. Їх особливість полягає в наявності верхньої кришки та можливості перенесення у разі переїзду в іншу квартиру. Установка відкритих моделей передбачає жорстку фіксацію на підлозі та стінках, що унеможливлює демонтаж та транспортування конструкції.
Матеріал піддону
Піддони для душових кабін можуть бути виготовлені з різних матеріалів:
- Акрил – характеризується високими гігієнічними показниками та невеликою вагою. Він має глянсову поверхню, на якій не помітні дрібні відколи та подряпини. Крім того, акрилові моделі відрізняються легкістю монтажу та не вбирають бруд.
- Кераміка – у цьому випадку для виготовлення застосовуються санфарфор або санфаянс. Такі піддони мають підвищену міцність, але прогріваються вони набагато повільніше, ніж акрил. Зважаючи на цю особливість, перед прийняттям душа рекомендується заздалегідь включити гарячу воду.
- Сталь – недоліком цього матеріалу є високий рівень шуму, який створюється при падінні крапель і водяного струменя. Піддони такого типу зазвичай мають емальовану поверхню. Ще один мінус полягає в тому, що емаль, поступово роз’їдаючись у процесі експлуатації, може почати вбирати бруд.
Система відчинення дверей
Душові кабіни, оснащені дверцятами, вимагають більше вільного місця в порівнянні з моделями, обладнаними розсувною системою. Для забезпечення максимальної герметичності сучасні виробники використовують високоякісні ущільнювачі. Кількість дверних стулок може змінюватись в залежності від особливостей конструкції.
Для найбільш щільного прилягання застосовується гумова стрічка, яка має властивості магніту. Розсувні двері переміщаються спеціальними напрямними. Ролики можуть виготовлятися у звичайному чи безшумному варіанті, що також потрібно враховувати у процесі вибору.
Додаткові функції
Внутрішнє оснащення душової кабіни може включати такі елементи:
- Полички для розміщення необхідного приладдя та дрібних предметів.
- Дозатори для гелю, шампуню, мила та ароматичних масел.
- Пристрої для озонотерапії, що створюють ефект джакузі.
- Відкидний стільчик.
- Система “тропічний душ”.
- Парогенератори, призначені для створення ефекту турецької лазні.
- Вбудовані музичні плеєри або радіоприймачі.
Кожна з функцій потребує керування, яке може здійснюватися механічним способом або за допомогою електронної консолі. У процесі вибору місця для розміщення душової кабіни необхідно також враховувати розташування каналізаційних труб та комунікацій, та бажано підготувати для цього дизайн-проект квартири чи будинку. Моделі з високим піддоном можуть оснащуватися сходами, що забезпечить додаткову зручність під час прийняття душу.